Білі люди – жорстокі люди, чорна шкіра їм ріже око. Вони мурують для чорних споруди, й готують для чорного там мороку. Лаштують чорному підлу підставу. Шиють чорному робу на виріст. І не відпускають ні під заставу, Ні під під- писку про невиїзд. Тримають чорного, як лева у ямі, ламають ребра з усієї злості, і позбавляють навіть в уяві свободи зібрань і свободи совісті. І чорний іде на команду пастушу, з кулаками в кишенях роби, і волочить свою чорношкіру душу ринками Азії та Європи. Головне – тримай при собі свою віру, свою любов і свою упертість. Спаситель – він не зважає на шкіру, він зважа на солідарність і чесність. І все є так, як повинно бути. Все трапляється і все буває. І серце його нас щоранку будить, підтримує, змучує, убиває. Що нас гнало з наших кордонів в це мерзле світло? Що і для чого? Хто нас завів до цих коридорів? – тихо запитує чорного чорний. Краще було залишатись удома і помирати на власних пляжах, де кожна дюна чимось відома, і кожна хвиля щось та й важить? – Знаєш, ми з тобою не перші, хто рвався на північ фурами й човнами в темних ранах і рваній одежі, - відповідає чорному чорний. Всі ми знаходимось в цих лещатах, і, додому вертаючись хіба що на ніч, горбатимося, як раби у штатах, на ліберальну білу наволоч. Головне – тримай при собі свою віру, свою любов і свою упертість. Спаситель – він не зважає на шкіру, він зважа на солідарність і чесність. І все є так, як повинно бути. Все трапляється і все буває. І серце його нас щоранку будить, підтримує, змучує, убиває. Білі люди забули сором, і якщо вже потрапив до їх павутини, клали вони з великим прибором на всі конвенції з прав людини. Їх не хвилюють наші втрати, вони звикли тримати нас в чорному тілі. Але пророки були сомалійські пірати – за це їх і розпинали білі. І Матір Божа в зимових гетрах, курячи люльку, гріючи нерви, палила багаття на площах гетто, розігріваючи дешеві консерви. Хай позбавляють нас нашого простору, і вогнем заливають наші повстання – це для нас із тобою чорні апостоли редагували свої послання. Головне – тримай при собі свою віру, свою любов і свою упертість. Спаситель – він не зважає на шкіру, він зважа на солідарність і чесність. І все є так, як повинно бути. Все трапляється і все буває. І серце його нас щоранку будить, підтримує, змучує, убиває. 2011 р.