Боже, Коли в голові немає нічого, - Хіба можна думати про щастя, Яке ти собі хотіла? Може, Ти вибрала свою дорогу, В якій усе пішло по масці Яку ти собі відкрила.
Я не скажу що далі буде. І не візьму собі на шию. Ми просто зовсім різні люди, Яких порвав вечірній Київ!
Твої слова не мають значення, Коли всі станції закриті Ніхто не скаже: "До побачення!" Ти не порвала Київ City!
Боже, Коли повний тормоз від природи, І не твоя хата буде з краю, - Так легко себе любити. Може, Ти вибрала золоту свободу Під блиском огнів чужого краю, В якому хотіла жити.
Я не скажу що далі буде. І свою душу не відкрию. Ми просто зовсім різні люди, яких порвав вечірній Київ!
Твої слова не мають значення, Коли всі станції закриті Ніхто не скаже: "До побачення!" Ти не порвала Київ City!
Я не скажу що далі буде. І свою душу не відкрию. Ми просто зовсім різні люди, яких порвав вечірній Київ.
Твої слова не мають значення Коли всі станції закриті Ми скажем клавам: "До побачення!" Ви не порвали Київ City!