Рiдна мати моя, ты ночей не доспала Ти водила мене у поля край села I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала I рушник вишиваний на щастя дала
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги, й солов'їні гаї І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка І засмучені очі хороші твої
Я візьму той рушник, розстелю наче долю В тихім шелесті трав, щебетанні дібров І на тім рушничкові, розквіте все знайоме до болю І дитинство й розлука і вірна любов.