Я не знаю як не здуріти. Словами на папері,співаючи можу злетіти. Все що є знаю й не знаю, Все що є вмію й не вмію.
Падаєш ,падаєш,вже видно землю,мить до падіння прокидаєшся. Летиш ,летиш покидаєшся і ці відчуття мов справжні їх вже не забути.
Страх сильніше улюблених пісень,в осінню пору і в снах осінь,Одеса хвилі які наче заберуть от, от. Вулицею вверх будинки і осіннє небо Вулицею вниз море і літо.
Падаєш ,падаєш,вже видно землю,мить до падіння прокидаєшся. Летиш ,летиш покидаєшся і ці відчуття мов справжні їх вже не забути.
Що ночі світло зустрічних машин разить очі,із дня у день живеш від хочу до не хочу,рюкзак все важче,натхнення як осліплені сонцем очі.
Падаєш ,падаєш,вже видно землю,мить до падіння прокидаєшся. Летиш ,летиш покидаєшся і ці відчуття мов справжні їх вже не забути. Падаєш,падаєш,летиш,летиш Падаєш ,падаєш,спиш ,спиш ,ПРОКИДАЄШСЯ.