…І вона цілує його в плече, На якому він носить АК і наколку з Че, Говорить до нього: коли ти нарешті заснеш? Ти так себе вбиваєш, і мене за разом теж. Скільки тобі новин, сюжетів, коментарів Військових, політиків, журналістів і лікарів? На скільки замків треба закрити кордон, Щоб ти забув про війну і згадав про сон?
І він їй говорить щось про АТО та РНБО, Так довго, що починають ходити тролейбуси та метро; Що вона засинає нарешті на його руці, Рахуючи замість овець подряпини та синці. І він завмирає, щоб не збудити її, Слухає, як їдуть потяги, відправляються кораблі. Все думає, як сказати, що знову її залишає, Коли від утоми і сам врешті-решт засинає.