Богуслав понад Россю і Корсунь в боях стугонять. Біла Церква гримить – москалів блискавицями стріла. Наш отаман як грім: у Черкасах сідлає коня, Над Дніпром І пролетить, у Таращі розпростує крила. І (2)
Як вогонь він випалює й нищить бур'ян-блекоту, Мов двосічним мечем розбиває червоних бандитів! У Трипіллі Зелений подивиться в мряку густу, І Де в огні клекотить і вирує розтерзаний Київ. І (2)
Заскрегоче зубами, гляне з болем на рідне село, Стисне в боки коня і як вихор шугне в надвечір'я: Вільна Січ ожила, і козацтво як мак розцвіло, – І Це Зелений у вічність веде українське безмір'я! І (2)