Вишневий садок поріс бур'яном, Як серце козацьке в степу полином. Розбиті дороги, пропите село, І нас запрягають в чергове ярмо.
Чорт забирай, чорт забирай! Чорт забирай, бережи нас Боже!
Ганебная правда – як гори сміття, Від Сяну до Дону – красиве життя. Мій Київ втрачає шляхетність віків! Що далі – Одеса? На черзі є Львів...
Чорт забирай, чорт забирай! Чорт забирай, бережи нас Боже!
Приспів: Рушник вишиваний, на покутті ікона. Я в бабиній хаті, я знову вдома. І байдуже те, що тобі скажуть чужі, Бо є найважливішим те, що скажеш ти. Рушник вишиваний, теплий хліб на столі. Немає в світі рідніше землі. Поки мої сади не стомились цвісти – Мені є що сказать, є що відповісти.
А чорнії діри нас ваблять і ждуть. Проллють нашу кров, потім нам продадуть. Годують примарами тисячі літ, Стравили зсередини славний мій рід!
Ми голі і босі, тому недарма Відкритеє небо є наша душа. Та душу роздерли на Захід, на Схід, Чужинці вже пишуть за нас "Заповіт".
Чорт забирай, чорт забирай! Чорт забирай, бережи нас Боже!
Приспів.
І поки у друга ще спалах в очах, Відчуй його руку, і хай згине страх! На прю чи на кіл – вибирати тобі, Загинути в бою чи гнити в тюрмі.
А хто ж ти – кріпак чи козак? Хто ж ти – кріпак чи козак? Хто ж ти – кріпак чи козак? Наволоч чи герой?