+ + + В місті з’явилися невідомі святі, молились камінню й спали на килимах. Який зв’язок із господом при такому покритті? Малюй хрести на потрібних тобі домах. За ними прийшли військові й запалили міста, почали різати безбожників та мирян. І ось тоді Йона написав пояснювального листа, зібрав речі й рушив за океан. В Іспанії нині, - думав він, - на перевалах лежать сніги, а з пляжів діти ловлять золотих медуз, там є робота і поночі не душать гріхи, там вітер ховається в складках рибальських блуз. А тут між цих ассирійців страшніше щодень, і немає куди сховатися від вогню, і що їм, ассирійцям, до моїх одкровень, смішно думати, ніби я все це спиню. Він вантажиться разом з усіма до гумового човна, і море не має берега і не має дна, платить перевізнику, знімає обручку з руки, розраховує на три дні питну воду та цигарки. Але серед моря їх зупиняє патруль, і Йоні дірявлять легеню найгострішою з куль, і він іде на дно, якого немає, і доки іде, йому простягає руку господь, який весь цей час був невідомо де. Я виплюну тебе на берег, як випльовує наживку найбільша з риб, я вдихну в тебе життя, як вдихають звук у сурму, поверну тобі голос, якщо ти зовсім охрип. Ти маєш жити там, де ти маєш жити, і не питай чому. Якщо ви всі прорветесь і уникнете облав, якщо загубитесь у чужих містах, ви все одно не зможете бути щасливими там, де вас ніхто не чекав. Вигнання завжди обертається тишею на вустах. Я розумію, що ти не хочеш жити між бід і пожеж, розумію, що тобі заважає кожна з моїх загорож. Можна втекти від мене, але від себе ти ж не втечеш. Та й від мене, якщо відверто, не втечеш також. Тоді Йона сушить речі й приходить назад. Провітрює дім, бачить як розрісся яблуневий сад. Яблука падають і лежать у траві, ніби риби, яких викинуло на берег – ще не померлі, але вже не живі. І якщо їх не збирати щоденно, вони обов’язково помруть. І роса проступатиме на їхній шкірі, як ртуть. Господь себе сам боронить та охороня. А ось за деревами слід доглядати щодня.