Я би ніколи не говорив цих слів, якби не ймовірність того, що для тебе щось важать ніжність і вірність, що в твоєму житті є місце не лише для печалі, що там також є рішучість і є постійність,
що ти не за́вжди рушиш усі мости за собою, не за́вжди керуєшся відчайдушністю і злобою, й хоча би іноді, відповідаючи на питання, не плутаєш біль із любов'ю і злість із журбою.
Саме тому я говорю всі ці слова без утоми, саме тому пояснюю тобі звідки і хто ми, вперто доводжу тобі, що нічого не робиться марно, і що виправданими є всі паніки та судоми.
Саме тому я пишу, саме тому я поруч, саме тому розраховуй завжди́ на поміч, саме тому ти ніколи більше не скажеш, що втіха це вигадка, а щастя це просто здобич.
Я би ніколи не говорив, якби ти у відповідь теж не говорила, я навчений, наче риба, і обережний, ніби тварина, я ж навіть коли приходжу до когось у дім, знаю вже наперед, хто там стоїть за дверима.
Я просто знаю, що все це варте зусиль і печалі. І що ми недаремно себе до цього привчали. І що всім, хто не відступиться, ще буде схо́дити радість тихими ранками, золотими ночами.