Я працюю на заводі Шевченка.
Ми фігачимо різні прибори для Іраку та Лівії.
У мене тато з Донбасу та мама чеченка -
такий собі інтернаціонал по маминій лінії.
Але ось уже два роки я не бачу зарплати,
так ніби мене тримають за останнього лошару.
І тому хочеться звернутися до органів влади:
Ребята, нє, ну шо я, горбатий - працювати на шару?
Я знаю нашого губернатора, він нормальний парень -
любить гольф і плаває в ополонці.
Єдина біда - що він постійно парить
про вихід із ситуації та інвесторів-японців,
втирає радісно про стабільність та перспективу,
про банківські кредити й справедливі податки.
І тому хочеться звернутися від імені трудового колективу:
Міша, шо за гон? Міша, де бабки?
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1