Я розповім тобі, мій сину, про героїв наших днів, Які за волю віддавали душу й тіло, Коли здавалось, не Майдан, а білий світ увесь горів І зло до пекла повертатись не хотіло! Коли від вибухів здригалися і небо, і земля На барикади наші перла чорна лава, Захриплим голосом крізь вибухи ми чули звіддаля, Немов сам Бог кричав з небес: «Героям СЛАВА!»
«Небесна сотня» йшла у небо, Нас виводячи з пітьми! І у димах Майдану бачили ми ніби, Щити на спинах тої сотні розгорталися крильми, І захисні шоломи сяяли мов німби!
Я заспіваю тобі, сину, пісню нашої борні Її рядки мов коси злиплися від крові. Вона про те, як на Грушевського горіли у вогні Серця гарячі, переповнені любові! Вона про те, як сніг небесний до землі не долітав, Коли кипів у середмісті бій кривавий. І кожен з тих, хто там стояв, немов молитву промовляв, Слова прості, слова святі: «Героям Слава!»
Запам’ятай навік, мій сину, ти про ці буремні дні, Коли повстали ми за правду і свободу! Коли лихі пани топили нас у крові і брехні, Але ніхто ще не здолав цього народу! Запам’ятай навік, мій сину, ти і внукам передай- Що ми святе на правду й волю маєм право! І як приступлять вороги, ти з побратимами вставай! За Україну! За народ! Героям СЛАВА!