В ту ніч, коли палали профспілки, Коли вогонь розсік Майдан, немов кордон . В ту ніч, коли найкращі з нас чоловіки, Пішли на варту у «Небесний легіон». Ні, нам ніколи не забути тої ночі, Коли крізь дим розтрощених надій, Я в натовпі побачив твої очі, Прошепотів: « Братуха, ти живий…» І мовчки, посміхаючись серцями, Ми вкотре вирушаємо у бій. Та кожну мить цієї гри з вогнями, Шепочемо : «Братуха, ти живий…» Брудні, знесилені, пошматані, обдерті Стискали зуби: \"Двічі не вмирати!\" Для нас, братуха, не існує смерті, Ми воїни, вони - лише солдати! Братерський дух та кров протистоянь, З’єднали наші долі на віки. Під канонаду визвольних змагань, В ту ніч, коли палали профспілки.