Вже ключ перелітних птахів відлітає
До іншого краю, де сонце й тепло,
А ти одинокий стоїш і гадаєш,
Та думаєш думу про те, що було.
Був юний, веселий у веснах кохався,
І вроду свою над усе цінував.
Над річкою дуб до верби залицявся,
А ти там дівчину свою цілував.
Тоді ти про неї подумав: негарна,
До іншої стежку кохання проклав.
Та тільки надія її була марна,
Ти й третю кохав, рік за роком спливав.
Синочок далеко від тебе зростає,
З батьків біля нього лиш мати одна.
Ніколи листів він твоїх не читає
І пише в анкеті, що батька нема.
Далеко від тебе щаслива родина:
Кохана твоя, рідний син та онук.
На серці у тебе бажання єдине –
Їх взяти в обійми поморщених рук.
Птахи перелітні, забувши про втому,
Над морем, землею щасливі летять.
Вони прилітають до рідного дому,
Щоб вивести зграї своїх пташенят.
Щоночі у снах своїх виразно бачиш,
Як птах перелітний гніздо своє в’є.
У снах тих кричиш і знедолено плачеш,
Бо не збудував ти гніздечко своє.
сестри Корзун еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2