Ні на що не нарікай з печаллю. Рідне і кохане — все мине. Все прийми — буттєве й неземне. Те, що заховалося за даллю, Не поверне більше, не верне Ні на шепіт стишеного болю, Ні на крик розгойданої мсти — Полюби неспокій самоти З запахом міцного каніфолю. Та в щедротне дивовижних днях Голубінь розмріяного поля Нам доносить розбуяла воля В часових і тембрах і тонах.