Голос твій — срібний, тоненький, Далекий, забутий, Зв'язує, змішує, схрещує, будить І плаче так болісно, Ніким не помічений, словом минулим, Здавлений криком, криком... Носиться, скиглить, себе не знаходить. Знає лише, що немає повернень... Волосся тобі спадає на очі, Вітер в обличчя знову сміється... Вітер!..
Приспів: Все це було: і запах, і квітень. Все це я знаю... Що буде по тому? Я не вернуся, загоєні рани, Не заболять мені більше ніколи, Ніколи!
Голос твій — срібний, тоненький, Далекий, забутий, Міцнішає в звуці, тривожить і будить... А ти усміхаєшся тільки очима? Дорогами мариш, сонцем і небом, небом... Руку простягнеш і знаєш, не треба: Бо коло вже пройдено до половини. Волосся Тобі спадає на очі, Вітер в обличчя знову сміється... | Вітер!.. | (2)
Приспів.
Все це було: і запах, і квітень. Все це я знаю... Що буде по тому? Я повернуся вигоювать рани, Щоб не боліли ніколи, ніколи, Я повернуся вигоювать рани, Щоб не боліли ніколи, ніколи, ніколи..