Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Пресвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не навчився жить, блажен, хто зна – любить. О, кара земле, окрай гри, бери мене, бери, спасибі, що вгорі кипить сонце – угорі! Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава. Спасибі, коли ти є ти, що ти – це ти і ти, що досить руку простягти – і край, і грай, і ти. І золота твоя габа – на руті, на піску, і на руках, і на губах, і на моїм віку. Пробудь же завжди молодим, пробудь же молодим, в святому літеплі води ти сам стаєш святим. І хай-но очі як вода, хай – як жива вода – але ж бо й горе – не біда, і горе не біда.