Досадонька (вірші - Леся Українка; музика - Леся Тельнюк) -=140 років з дня народження Лесі Українки=-
G C G Ой здається - не журюся, таки ж я не рада, C G C D Чогось мені тяжко-важко, на серці досада. G C Am Em Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, C Am Em C D G Зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя. D Em C Am Em А я той цвіт позриваю та й сплету віночка, C Am H7 Em C D G Кину його, червоного, в воду до поточка. D Em C Am Em Пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, C Am H7 Em C D G Може буря тебе втопить, чи не збудусь горя.
Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, Як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця; Горить моя досадонька, мов сухая глиця. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, Розсипала палкі іскри, мов яснії зорі. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка, Та як влучить в саме серце, - доле ж моя гірка!
Лежи ж тепер, досадонько, тут у серці тихо, Буду тебе колихати, чи не присплю лихо. Притулишся до серденька, мов дитина рідна, Буде тобі з мого серця колиска вигідна. Що раз вдарить кров живая, колиска шибнеться. Ой спи, дитя, вдень і вночі, поки серце б'ється! Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка, Та як влучить в саме серце, - доле ж моя гірка!
Гірка вода в синім морі, гірко її пити; Чом я свою досадоньку не можу втопити?...