Ні на що не нарікай з печаллю, Рідне і кохане – все мине. Все прийми – буттєве й неземне. Те, що заховалося за даллю, Не поверне більше, не верне, Не поверне більше, не верне, Не верне!..
Ні на шепіт стишеного болю, Ні на крик розгойданої мсти – Полюби неспокій самоти З запахом міцного каніфолю. Полюби неспокій самоти... Полюби неспокій самоти... Самоти...
Та в щедротно дивовижних днях Голубінь розмріяного поля Нам доносить - розбуяла воля В часових і тембрах, і тонах! Та в щедротно дивовижних днях Голубінь розмріяного поля Нам доносить - розбуяла воля В часових і тембрах, і тонах... Ні на що не нарікай з печаллю...