Ще вруняться горді Славутові кручі, Ще синьої річки збурунена гладь, Та вже проминув тебе птахом летючим Твій час, твій останній, попереду – падь. Ще сонце високе, ще небо глибоке, Ще серце замало грудей не пірве. Урвались, подались прекрасні мороки І щось тебе кличе, і щось тебе зве.
Приспів: Бо вже відслонився безокрай чужинний І в жалощах никне зелений розмай. Прощай, Україно, моя Україно, Чужа Україно, навіки прощай!..
Розкрилені висі твої пронеслися, Попереду прірва. І ока не мруж. Ти бачиш розхрестя дороги? - Молися, Бо ще ти - не воїн і ще ти - не муж. Гудуть пароплави, ревуть паровози, І аероплани видовжують слід. Чіпляйся за кручу, як терен колючий, Чіпляйся за небо, як яблуні цвіт!