І світ рождався звабливій принаді.
Щоби навчитись підлості і зраді.
Із гордістю нести на своїй спині.
З твоїй зіниць росте суха трава.
Тобі назад повернення нема.
І захлинаються в нім голови людські.
Прости зневіру, сумніви прости.
Тінь... дощ... смерть... зрада...
Лягаєш без пручань на дно життя.
І ти... запрошений.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1