І тоді В твоїх пальцях заплакали ластівки, А мені пощастило побачити небо... І тремтіли тендітно слова непромовлені, Пригортаючи серпень останній до себе, До себе...
І тоді, Не знайшовши душі притулку, Я ходила по різні сторони місяця. І ховалась від щастя, і прагнула смутку, І боялась, не вистачить сліз, Не залишиться...
І тоді Мені серце склювали поспіхом, І давно не щастило з людьми та й небом. І криваво палав молодик з кривоусміхом, Пригортаючи серпень останній до себе, До себе...