У вир нових ідей та нових перевтілень, Від посмішки до втоми кожен день несу гірку печаль. У цьому світі я, як звір, - не злий, але голодний, Залишив в твому серці лише страх і сумління жаль.
Очима п’ю дощі, в Господніх вікнах темно. У тілі відчуття живі, Бо ти від них рванеш В тобі мужніють ті, напевно, вже ставлять всі Всі крапки над і. (2)
Всі кажуть бути ніжним, Всі кажуть бути добрим, Всі кажуть бути щедрим, Практичним і холодним. Це світ, це сон, і з нього врятувався Ти вище (?) не злякався Посороду (?) не здавався.
О, не питай чому в мені така турбота О, не шукай, ти знаєш, та, але не варта О, тільки знай, я маю все, але нещасний Бо ти одна кохаєш так, наче безпорадний я.
Запал короткочасний закінчив свою дію Я зрадив тобі, люба, ти ж знаєш, я це вмію. За те, що ми тілесні, за те, що ми давно догрались, За те, що в цьому світі нікому у вірності не клялись.