В тебе так много сторон, Я просто не понимаю, Я просто хочу спросить тебя, Почему ты настолько красива? Почему во мне столько странных вещей, Которые я не понимаю, Которые я не открываю тебе, Ведь они могут всё погубить, Тебя это может погубить.
Чуть-чуть больше, чем накрест Завязались узелки: И не разорвать, и не развязать их. Дотронуться до зрачков, Я навеки в тебе застыл: Всё это так спонтанно, И отчего-то так банально Знать, Думать, Себя увидеть Со стороны возможно, Всё в жизни возможно.
В тебе так много сторон, Я просто не понимаю, Я просто хочу спросить тебя, Почему ты настолько красива? Почему во мне столько странных вещей, Которые я не понимаю, Которые я не открываю тебе, Ведь они могут всё погубить, Тебя это может погубить.
С двадцать второй весны Я заброшу свои принципы. Это бывает редко, Но столь заметно. Друзья все словно обезумели, Всех потянуло на любовь. И никто не в праве, Уже никто не в праве Задержать Или остановить, Это же нормально, Надо будет нам, Как-то жить нам...
В тебе так много сторон, Я просто не понимаю, Я просто хочу спросить тебя, Почему ты настолько красива? Почему во мне столько странных вещей, Которые я не понимаю, Я просто не открываюсь тебе, Ведь это может всё погубить, Тебя это может погубить.
У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити.
1. Трошки більше, ніж навхрест Зав’язались вузилки: І не розірвати, і не розв’язати. Доторкнутись до зіниць, Я навік в тобі застиг: Все це так спонтанно, І чомусь банально... Знати... Думати... Себе побачити Зі сторони можливо... Все в житті можливо...
Пр-в: У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити. 2. З двадцять другої весни Я закину свої принципи. Це буває рідко, Але так помітно. Друзі всі здуріли мов, Всіх понесло на любов. І ніхто не в праві, Тут вже ніхто не в праві Стримати... Чи зупинити... Це ж нормально.... Треба бути нам... Якось жити нам...
Пр-в: У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Я просто не відкриваюсь тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити