Дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький Шлях. Я йду від тебе і до тебе по золотих твоїх стежках. Мені не можна не любити, тобі не можна не цвісти! Лиш доти варто в світі жити, поки живеш і квітнеш ти! - Приспів: Україно, Україно! Після далечі доріг вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг! - Бо ми кохаєм до нестями! І ще не скоро наш кінець! Ще, може, нашими серцями розпалим тисячі сердець! Ще свічка наша не згоріла, ще наша молодість при нас! А те, чи варте наше діло, – то скажуть люди й скаже час.