Зелені лани Огорнулись травою Безмежні степи Вмили коси росою А за кручею там Чути гомін морський Сильний штормовий вал Б'є по скелі низькій
Сонце зійшло, тіні більше не стало Тіні не стало, спека дика заграла Смажить і палить, винищує все Неминуча, палюча смерть та горе несе І ні куди не вкритись й ніде піти Нищить, вбиває все й вся на землі І не знає ніхто, чому сонце лютує Чому мати природа гнівом вирує
Винищує все 4Х
Степ мій, неосяжний Земле моя непокірна й вільна Ми не дамо супостату - паскуді Нищити все, що так любимо ми Розгнівана ти, рідна мати - природа Засмучена ти, моя ненька - земля Віру свою, свій народ ми забули І коріння брехні серед нас пророста
Ні! Ні жидівска тварюко Ні! Чорнопикий урод Ні! Вам немає тут місця На слов'янській землі
Але, є та сила що може Спеку скажену зупинити Сила яку знає кожен Сила яку нікому не спинити
Вітер, що з моря дме Вітер, що хмарами керує Вітер, що до долу гне Все що йому не покірне. Вітер принесе нам мир Добробут і щастя на вкраїну Зруйнує кайдани системи жидів І злагода запанує в Україні
Майбутнє нації в наших руках Ми не дамо чужим його марати Віра слов'янська, слов'янська земля Без іноземців буде розквітати
Зігнав вітер хмари, розвіяв наш сумнів І краплі дощу на землю лягли Від лютої спеки не лишилось і сліду Та степ наш могутній забувся у сні. Ти спи, степу мій, мій друже безкраїй Хоч спати не легко у ций сумний час Хай вітер тебе уві сні колихає Ти спи, не хвилюйся покладися на нас
Вбивати паскуд! Відроджувать віру! Щоб волю здобути, свободу та силу!