У офисі перерва, ти голодний як пес. В очах моргає надпис: "Я похавал би десь" I раптом запах чебуреків по-шпионські лізе в ніс. I ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаеш у кафе, готовий з'їсти слона. I тут перед тобою є китайська стіна. Стоїть офиціантка, шостий розмір душі. I дуже елегантно поїдає лаваші.
Приспів: I ніби далека, і ніби близька. Дівчина з кафешки на метро "Лебiдська". I ніби солодка, і ніби гірка. Дівчина з кафешки на метро "Лебiдська". I ніби висока, і ніби низька Дівчина з кафешки на метро "Лебiдська". I ніби глибока, і ніби мілка Дівчина з кафешки на метро "Лебiдська".
Ти заглядаеш їй у очі, просиш: "Дайте меню". I голосно ковтаеш біля дами слюну. I вона граціозно витірає руки об халат. I пропонує для разминки: пиво і салат.
Вона чуть вище i ти дивишься їй просто в декольте. А дiалог в таких умовах - діло не просте. I ти витягуєш все тіло i на пальці стаєш. Ломаеш логiку подiй, питаєш: "Де ти живеш?"