Давай виключим світло і будем мовчати Про то, що не можна словами сказати, Не можна писати, неможливо зіграти, А тільки мовчати, тихенько мовчати. Давай мовчати про то, що дівчати Не вміють сховати, не можуть спати. Давай про мене і про тебе мовчати, Мовчати, аж поки не захочем кричати.
Місяць впав, темно в кімнаті. Як добре, що ти навчилась мовчати, Про то, що ніколи не змогла би збрехати. Про то, що ніколи мені мені не спитатись.
Ми будем з тобою у ліжку лежати, Лежати, як сніг - водою стікати. Ми будемо жадно свої сльози ковтати, А з ними слова, яких не сказати.
Давай помовчу тобі просто на вушко, Холодною стала чайова кружка. А ми ще маєм, про що помовчати... А ми ще маєм, про що полежати...
Як світло проб’ється через наші штори, Ми знову з тобою, як всі заговорим. А поки ще темно є в нашій кімнаті, Давай з тобою будем просто...