Давай виключим світло і будем мовчати. Про то, що неможна словами сказати. Неможна писати, не можливо зіграти, А тільки мовчати, тихенько мовчати. Давай мовчати про то, що дівчата Не вміють сховати, не можуть спати. Давай про мене и про тебе мовчати, Мовчати аж поки не захочем кричати.
Місяць впав - темно в кімнаті Як добре, що ти навчилась мовчати Про то, що ніколи не змогла би збрехати Про то, що ніколи мені не спитати Ми будем з тобою у ліжку лежати Лежати як сніг, водою зтікати Ми будемо жадно свої сльози ковтати, А з ними слова, яких не сказати.
Давай помовчу тобі просто на вушко. Холодною стала чаєва кружка. А ми ще маем про, що помовчати, А ми ще маем про, що полежати. Як світло проб’ється через наші штори, Ми знову с тобою як всі заговри. А поки ще темно є в нашій кімнаті Давай з тобою будем просто мовчати