Хмари лізли на небо - всі чекали на дощ, Було зимно - на морі 20 років був шторм, А двоє десь пили слину - слина то, як вино, І п'яне серце не чує, шо готується зло.
Злий був дощ - він не міг побувати в вогні, Дощ лизав її тіло, і гасив його сни, Скоро попіл залишився, де був шойно вогень. Не загориться вже ніколи мокре і гірке.
Мені снилися над ранок два різні голоси, А я тікаю і не знаю від кого і куди, Я біжу і всьо кидаю - то є таке кіно, Його зняв Зайковський, і не знає де воно.
Там за рогом продавали поламаний насос. Вітер тіней дув - мені не повезло. Але то всьо не до речі я розказую вам, Від початку мова була про "шерше ля фам".
А я не спав, лежав і думав, і болить голова. Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема. Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники, І каву вже не вару, бо мокрі сірники.
Ламаю собі руки, ламаю собі ноги, Я дурію з PM Dawn - скоро буду мати роги, Я не ходжу по неділях, на кухні чути газ. Я маю час...
Задзвонив десь телефон, я не чув, я ше спав, Коли ви вже викривляли мої тихі слова. Та не залізе сюда хробак злої брехнi, Ваші злі язики-писки десь далеко мені.
Менше з тим, я маю всередині дикий вогонь, Треба хтіти - я тобі дам половину його. Треба тільки вважати, шоб не скисло вино, Ше на нас прийде час розливати його.
A, B, C, D, E, F, G - шось зимно...
То лід горів, а тепер не горить, То лід горів, горло ваше болить, То лід горів, тільки в риб зимна кров, А тепло не любить льоду, тільки лід любить тепло... То лід горів, а тепер не горить, То лід горів, зимна кров тільки в риб