Ми познайомились з тобою у вагоні метро, Людей напхалося конкретно, як сільодки в відро. Мене до тебе притиснули, відвернутись я не міг І ми у позі еротичній були загнані в тупік.
Інтелігентний мужчина, український інженер, Я відвик і до гормонів три зупинки чуть не вмер. Зашипіли двері, станція "Хрещатик" – І народ почав з вагона як картопля випадати.
Переплетені тілами виїжджаєм з-під землі І відчуваєм, що так просто нам не розійтися, ні. І я лечу як метелик, забігаю в генделик, Замовляю нам дві кави збудоражити уяву.
Приспів: Ми цілий день так сиділи, говорили і курили, Пахли димом і любов’ю, говорили і курили. Потім люди прийшли і до нас підсіли, Ми посунулися трохи, говорили і курили.
І їли ми пиріжки, томатним соком запили, І з червоними вусами говорили і курили. Потім трохи помовчали, трохи відпочили - Взяли закурили і знов заговорили.
ІІ Коли вечором я сьорбав із пакета бульйон, Нагадав собі, що не спитав у тебе телефон. Кілька спальних районів, посередині Дніпро, Київ - місто невелике, ми зустрінемось в метро.
І зранку знову ниряю у підземні тунелі, І несе мене до тебе ця криклива канітєль. І бачу ті самі джінси і той рюкзачок, І від радості зжимаю у кишені кулачок.
Ще чоловік п’ятдесять у вагон забігає – Мене розмазує по тобі, ніби маслом коровай. І я чекаю в душі на зупинку "Хрещатик", Щоби вибратись наверх і навіть пози не міняти.
Приспів: Ми цілий день так сиділи, говорили і курили, Пахли димом і любов’ю, говорили і курили. Потім люди прийшли і до нас підсіли, Ми посунулися трохи, говорили і курили.
І їли ми пиріжки, томатним соком запили, І з червоними вусами говорили і курили. Потім трохи помовчали, трохи відпочили – Взяли закурили і знов заговорили.