2 грудня. Майже рік як в країні сталася біда. Але не треба придиратися до слів, я знаю, що щодня стається біда. Мова про інше. Час то йде, гуляє, копає нас в сраку але від того ми мудріші не стаєм. Майже рік, а все рівно, ніяк думка не проходить що добряка немає. Я не знаю чого я так вирішив але я собі так захотів і вирішив. Завжди був впертий. Десь в кінці жовтня я встав і подумав, чим я можу відплатити. Хоче це задуже дурне і гучне слово. Чим я можу подякувати Андрію Вікторовичу за все те, що він для мене зробив. Не для країни, світу і тд – бо то тоді можна писати романи та поеми про його добро. А шо він зробив особисто для мене. Для мене. То якась така думка-задумка прийшла в мою дурну голову під впливом емоцій шалених чи бухла, я вже сам не пам’ятаю, бо пройшло більше місяця. Але факт є фактом. Я вирішив цілий листопад писати в день по стовпчику вірша, де буде присутні рядки з пісень Андрія. І дійсно я писав щодня по рядочку. Намагаючись максимально передати слова та емоціі Андрійка. Далі буде інша думка, бо я тут думаю і редагую, тому це просто буде новий абзац. І це важко – бо це не єдина зв’язана думка. Спочатку було легко, потім було лінь, вкінці було дуже важко, бо робота допізна та інші справи особисті і не особисті. В результаті з’явилось ось таке і це ще не кінець. Раз то мені сказали, що Скрябін мій ідол, що я від нього залежний. Я цю людину майже послав але не послав, бо я просто пояснив. Брати приклад з доброї щирої та відвертої людини і під тим впливом творити добро якісне ( які зараз ендеміки нашого часу) і шаленіти від безсенсової популярності, яка пройде за 7 місяців. Це порівняння кожен сприйме та зрозуміє по-своєму. Отож, до Листопада Скрябіна:
1 Старі фотографії на стіл розклади. На них видно, що ти інша людина В душу добра ложкою поклади Народись знову - нова дитина. 2 В мене є щастя і в мене є горе Не чіпайте злом мою душу Цей мій власний світ, то моє море Його навіть вітер не порушить. 3 Місця щасливих людей - Воно існує майже поруч Це місце сповнене ідей Де щастя створюється власноруч 4. Та ніщо не вічне, а любов тим більше, Тернисто переплітаються серця Здавалось наш спільний спокій вічний Чи то ми розсердили творця? 5 Егоїзм - це якийсь такий не добрий знак То коли цукор із гноєм в танці Заржавілим людям не поможеш ніяк Якщо вони для Батьківщини - самозванці. 6 Так легко зламати крила Коли кричиш на свою любов Не пам'ятаю твого імені - Ірина? І як ми кохалися в озері з розмов. 7 Ані усталі - вони впали, вони відстали. Роздираючи свою країну як шмат м'яса Даючи обіцянки на брудній підставі Потілики - найдурніша в світі раса. 8 Ти моя особиста ангіна Сильно захворів тобою, мала Собі танцю танець пінгвіна Не даю негру молока. 9 Так як тоді - ніби в раю. Адреналін, емоції, кохання Ми все віддали без жалю У спільний такт тіл коливання. 10 Хоч ми реально кардинально протилежні люди Але підходимо одне одному у всьому Нам добре коли ми разом всюди Особливо коли забираємо в одне одного втому. 11 Шкільна любов не довга Ти вперше мачаєш своє серце у коханні Тоді нова любов - і друга спроба Аби знову опинитися в солодкому тумані. 12 Велике щастя - зустрічати новий день. З тими для кого не жаль багато добра. Такі люди сповнені добрих натхнень Таких не зупинить брудних слів стіна. 13 Завжди з тобою, вона одна. Ти з небес її оберігати будеш Скажеш тихо \"Спи собі сама\" І ангельським крилом її розбудиш. 14 То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько. Тут вулиці залиті дощовим щирим добром І люди бавляться в хаотичному порядку Створють веселий західний погром 15 По-моєму чувак нас кинули. Обіцяють те, що завжди обіцяють Такі люди не люди- та пішли вони! На таких навіть янголи з неба сцяють 16 Панове президенти є до вас розмова Вибори не вибори- замкнуте це коло. Лихо всеодно наздожене вас на землі За те що Батьківщину полоскаєте в кров