***
Це небо у хмарах, цей дощ на світанку,
Ці ночі холодні і сни без кінця.
Цей вітер, що знов підіймає фіранку,
Замерзлість ніколи не йшла до лиця.
Осінні пейзажі, кругом акварелі,
Художник один – це як завжди Творець.
Кружляє знов листя, летить, мов від хмелю,
Та раптом усьому настане кінець.
І впаде на землю густим снігопадом
Зима, що лютує, немов дикий звір.
І тільки кохання являється даром
У цю нелегку та п'янку заметіль.
Богдана Бартецька
сл . Богдана Бартецька, муз. Валеріан Стратуца. еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2