Моя сльоза – твоя самотність, Моя душа – твій дикий сум Хай моїх слів крихка доречність Тобі дорогою до перехресних дум. Я не кохаю – я хворію, И не чекаєш – ти живеш, І нашу крихітну надію В пітьмі до ранку стережеш. А раптом вранці мороз? Вогонь свічі задмухай, загасне світло, Надія розплескалась, краю край. Все доленосне нам здається непомітним, Як хаотичний почуттів розмай. Я надихнула на шедеври, І на губах твоїх мов сіль А мої струни, струни-нерви. Ти надихнув мене на біль.