Зупинись, потяг Доїдемо потім Бачиш: коридор, тато Речей небагато. Знаєш, а то ж я Намалював собі братика на столі І, мабуть, тепер він дізнався, і на мене заображався Па, чесно, більше не зроблю так. Швидше знімай рюкзак і давай гратись Я ж іще не вмію прощатись.
І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць, а він чекав удома.
Віршик вивчу І на стілець вище. Буду для тебе старатись І слова не забувати. Тату, а чому, твої стали очі червоні Справді, треба і ніхто інший за тебе.
І в книжках, колись в книжках Розцілує посмішку знайому Вже сам до підвіконня дотягнувся І нарешті тато повернувся У назвах вулиць, а він чекав удома