В маминій утробі дитятко гадало: Матусенько – спасибі за ручки ці маленькі, Якби ж ти тільки чула, як стукає серденько Якби ж ти тільки бачила ці очки голубі Матусенько, спасибі! Спасибі лиш тобі Тебе моя рідненька я хочу обійняти А потім ніжно-ніжно в щічку цілувати Тебе любить я буду, ти у мене найкраща Я дякую рідненька за все майбутнє щастя Я так хочу до тебе на ручки моя мамо Та я іще маленька – мені на ручки рано На світ з’явлюсь я скоро – ще зовсім-зовсім трішки О що це мамо рідна? Мені ламають ніжки Матусю мені страшно! Матусю, я боюся! Та я буду чемненька. Я Богу помолюся! Матусю, моє серце вже ледве-ледве б’ється Чому не розумієш? Життя лиш раз дається! Чому ти так зі-мною? Невже я заслужила? Чому моя рідненька? Чому мене ти вбила?