Були часи, Коли я знав. Були думки, Я їх прощав, І був момент, його лишав. Тоді не знав. Були криві - я їх рівняв. Були німі - я розмовляв. Були страхи - в собі кричав. Тоді не знав.
Всі зорі в ряд І світить жаром з темноти. Я потягнувсь лише на мить, Волів заглянути... Всі люди сплять І мають спокій від біди. Я йду і чую кроки, поки Ти йдеш, вдивляючись в зорей ряди...
Пішли жалі Про те, що впав. Пройшов місця, Де зустрічав. Я помиливсь, я все прощав. Проте я жив як сам того собі бажав. Прийшли часи, Коли не знав, нема думок, Коли чекав. Я більш не біг, я не німів. Роблю все те, чого я хочу, чого хотітиму, Чого завжди хотів...
І зорепад, Що світить жаром з темноти. Я повернувсь лише на мить, Волів заглянути... А люди сплять І мають спокій від біди. Я йду і чую кроки, бо Ти йдеш поблизу, вдивляючись в зорей ряди.