У твоїй голові живе багато людей, У твоєму мозку – багато думок. Ти не бачиш снів вже мільйони ночей, Ти боїшся зробити зустрічний крок В цьому місті, що стало назавжди німим, В цьому світі, що знову до тебе оглух. Ставши всесвітом-в-собі, ти станеш ніким Серед армії клонів, що втратили рух...
Приспів: Світ занадто банальний. Ти в ньому чужий. Ти занадто складний, щоб тебе сприйняли. Кожен крок у безодню вже зовсім не твій, Йди, допоки тебе міражі не знайшли!
У твоїй душі – лиш порожній підвал, Все, що було потрібне, забрали давно. Те, що досі лишилось, ніхто не шукав – Волю втратити все. Та тобі все одно, Ти знаходиш повітря у блиску очей І своє божевілля в безоднях зіниць. Ти у долі забрав сотні тисяч ідей, Їх безглуздому світу тепер поверни.
Приспів: Світ занадто банальний. Ти в ньому чужий. Ти занадто складний, щоб тебе сприйняли. Заховай у безодні свій подих німий, Йди, допоки тебе міражі не знайшли!
Приспів: Світ занадто банальний. Ти в ньому чужий. Ти занадто складний, щоб тебе сприйняли. Кожен крок у безодню вже зовсім не твій, Йди, допоки тебе міражі не знайшли! Світ занадто банальний. Ти в ньому чужий. Ти занадто складний, щоб тебе сприйняли. Заховай у безодні свій подих німий, Йди, допоки тебе міражі не знайшли!