29 января 1918 года состоялась битва неподалеку от железнодорожной станции Круты между украинскими студентами и армией большевиков. Долгое время об этом событии умалчивалось в учебниках по истории. А если кто-то из советских историков и упоминал о нем, то лишь как о безоговорочной победе большевиков над армией украинских гайдамаков. А между тем, эта "армия" насчитывала всего-то 300 студентов. Сейчас подвиг этих ребят сравнивают с героизмом 300 спартанцев, героически погибших во имя своей Родины.
29 Січня Слова: Сокира Перуна Музика: Сокира Перуна
Одного туманого ранку, Коли сонце сходить так поволі, Після битви під Крутами Вмирав її молодший син, Мужньо, як воїн. Крізь сльози вона Й сьогодні чує його голос...
Ма, якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не мав кінця, Якщо б вогонь не гас в серцях, То я, то я б усе віддав лише, Щоб обійняти знов тебе.
Остання посмішка полинула Та застигла на його обличчі, Життя промайнуло в Одну мить перед очима. Немов у дитинстві його Торкнулися руки матері, І у свої остані хвилини Він почув її плач...
Мій син, якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх, То я, я б віддала усе лише, Щоб обійняти знов тебе.
Якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх, Якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не мав кінця, Якщо б вогонь не гас в серцях. Нехай, стотисяч років пройде ще, Щоб обійняти знов тебе....