Одного туманного ранку, коли сонце сходить так поволі, Після битви під Крутами. Вмирав її молодший син, мужньо, як воїн. Крізь сльози вона й сьогодні чує його голос
D A Ма, якщо б прожити знов життя, Hm Якщо б мій шлях не мав кінця, G D Якщо б вогонь не гас в серцях. То я б! A То я би все віддав лише, Hm G Щоб обійняти знов тебе.
Остання посмішка полинула та застигла на його обличчі, Життя промайнуло в одну мить перед очима. Немов у дитинстві Його торкнулися руки матері, У свої останні хвилини він почув її плач...
Мій син, якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх. То я б! Я б віддала усе лише, Щоб обійняти знов тебе.
Якщо б вернути час назад, Якщо б не сльози на очах, Якщо б здолати свій страх. Та, Якщо б прожити знов життя, Якщо б мій шлях не мав кінця, Якщо б вогонь не гас в серцях. Нехай! Сто тисяч років болі ще, Щоб обійняти знов тебе...