Перш ніж останній дракар зникнув як сон, А мгла накрила океанські води В вогняних хвилях Перунів грім Розпочав битву з вируючим морем.
Перш ніж дерева відспівали в лісах І пішла лань – зганьблена тінь Святовіта. Кров і ненависть, велика смерть. Хоральний зойк – то гімн останньой битви.
Хрест вдалині – смерть нечистої крові, Розлитой трутою загибелі і тліну. На своїй землі на тисячу років Синів гордої раси поставив на коліна.
Приспів: Він не умер за тебе, Лиш за віру Сіона, яка знищує нас. Бог – то твоє сумління, То не семітський фетиш і не юдейська фальш.
Ти, білий воїн, зрадив віру свою Ради христових походів-братовбивчих. Плач поховальних багать серед білого дня Богам арійським смерті час сповістив.
Приспів
Хрест плямить твій гонор, Одвічного воїна перетворив на пса. Не вибача нікому. Правдива віра кличе: "Білий воїн, повстань!"