не сердься, тату. я просто без тями від нього і його теплих пальців в холодну погоду. він мене зігріває ще краще міцно-терпкого чаю. заховаю в кишеню ключі від його двокімнатного раю, де панує солодка тиша і ніким ще не зв’язана воля. якщо добре прислухатись, можна почути дихання. кожного нашого «кохаю» і «я з тобою». заплітаються в радості пальці, пересмикують мокре волосся. ми з ним сума двох тангенсів, сорок п’ять градусів кожен, а простіше, нас тільки двоє в власному світі без зла і ненависті, де кожне слово – нова рима. де кожна рима – новий подих. а кожен дотик, нехай й незримий, то шлях новий до нових сходжень.