Забирай моє серце звідси, Де тримаєш своє так міцно За брамою своїх слів, За попелюшками снів.
Я вже там я майже готовий, Тільки дай те відчути знову - Твій запах твоїх полон І твоїх чарів прокльон
Відірви шматок мого тіла Та роби з ним що хотіла. Я поцілую ім*я Бо то що в мені – не я.
Там де скло мені рани гоїть Пам*ятки викидаю свої. Ти не приходь мені в ніч, Не треба більш віч на віч Пр. Все що бачить сонце Я поверну у спів та світ моїх надій. Глянь у віконце, Там я, та ти лиш не стій, прошу не стій
Не дивись мені прямо в очі, Я в них бачу те що не хочу. Я залипаю в тобі, Я вірю в ок-обі
Якось так це не знайомо… Ти безсмертна і невідома, А я лише на голках Та перевтоми очах
Скільки можна приходити вночі? Я не хочу бачити ти чий Персонаж солодких казок, Манекен колючих фразок
Проти-проти, я все проти. Дотик, ні не треба дотик. Як звільнитися від тебе? Так я знаю, лиш на небі.