Я зняв усі зажими з твоїх вологих губ. Ти можеш говорити. Тепер зніму із рук всі ремені, всі цвяхи. Тече із дір вода. Ти більше не потворна, а гарна й молода. Вставай, брудна і мокра, і як біль ясна. Ми знову тут. Привіт, Весна!
Торік твій поцілунок здійняв у серці вир. Твій дивний подарунок - чи то війна, чи мир... І я тремтів, як промінь, коли була гроза. Між стегнами твоїми приклеїлась сльоза. Я бачу твою свіжу кров у своїх снах! Ми тут ізнов. Привіт, Весна!
Весна!
Я знов берусь за скальпель. Лягай на мертвий сніг. Знімаю твою шкіру від тім'я і до ніг. Такі тендітні руки. І поки кров тече я сумно прихилюся до тебе на плече. І все ж ти очі відкриваєш, Сонячна!.. Ми знову тут. Привіт, Весна!