— Слухай, чоловіче, скажи мені, що би ти робив якби я померла? — Та щоб робив, плакал би як дитина. — Та й то усе? — Ну, не дай того Боже. Ах, як би ти померла, тому ці би тебе поховати як Бог приказав та й воскову свічку поставив би за упокой твоєї душі. — Ну, як вже мене поховаєш, то тоді що зробиш? — Що зроблю, прийду з похорон та й буду плакати. — А потому що? — А як то що? Піду до корчми, нап'юся горілкі та й піду спати. — Ну а як виспишся, то тоді що зробиш? — А що ж, піду на село, ми ж люді щоби горе забути. — Та й там собі другу знайдеш, ха?! — Не знаю, може так, а може ні. — А хороби не хочеш?! Ти ліпше сам здохні як я маю умирати! Люді добри, ви бачите, він хоче, щоби я померла. — Що жінко, <...> кто тебе зачіпає? — Ти, ти, ти <...>