багато акордів на струнах моїх, душа їм і ліку не знає, життя повнозвучно торкається їх життя повнозвучно торкається їх життя повнозвучно торкається їх і звуки пісень викликає.
ловлю невловимі хвилини життя, лечу за святою красою, пісні переливні – ті діти чуття – пісні переливні – ті діти чуття – пісні переливні – ті діти чуття – посію до сонця росою.
пряду павутинки тонесенький льон, я тчу і мережаю ткані. життя повнозвучне перейде, як сон, життя повнозвучне перейде, як сон, життя повнозвучне перейде, як сон, зістануться співи весняні.
гори, сподівайся і в нічку, і вдень! будь серце сміливим і гордим! і виспівай душу потоком пісень, і вмри за останнім акордом!