Йдуть літа – то не біда.
Тільки іноді шкода,
що в мережеві доріг,
Ти знайти мене не зміг.
Запроси мене у сни свої
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої
В ті, що збудуться колись,
В ті, що збудуться колись.
Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої –
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.
Сніг на схронях – не печаль.
Та не раз проймає жаль,
що ти в плині днів не зміг,
розтопить в душі той сніг.
Запроси мене у сни свої
В ті, що досі не збулись.
Запроси мене у сни свої
В ті, що збудуться колись,
В ті, що збудуться колись.
Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої –
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.
Запроси мене у сни свої,
хоч на мить та запроси.
Запроси мене у сни свої –
тугу в серці погаси,
тугу в серці погаси.
Запроси мене у сни.
София Волошаненко еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1