София Ротару - Відлуння вірності | Текст песни

• Тексты песен
• София Ротару
• Відлуння вірності

ВІДЛУННЯ ВІРНОСТІ
Краплинами ярого воску стікає на крони літо.
А я все в думках крізь весни до тебе лечу, лечу.
Та тільки ніяк не можу на стежці тебе зустріти,
Блукаю осіннім вітром в обірваних струнах дощу.

Чар-зiлля червона рута зорею упала в
серце,
Здавалось тодi - на вiки, здавалось, на все життя.
Чому ж скрипалi осiннi виводять минуле скерцо,
А пiсня злетiть не в силi, неначе пiдбитий птах?

Холонуть дзвінкі потоки, ридають вітрів трембіти,
А голос сумної пісні розносить по світу луна.
Не в'януть в твоїх долонях мої запізнілі квіти,
Тому що любов на світі буває лише одна.

Кружляє пожовкле листя, в саду догорає літо,
До тебе в думках я лечу…

***

ЭХО ВЕРНОСТИ

Каплями пшеничного воска стекает на кроны лето.
А я мысленно сквозь весны к тебе лечу, лечу.
Но только никак не могу встретить тебя на тропе,
Брожу осенним ветром в оборваных струнах дождя.

Волшебное зелье червона рута звездой упала в сердце,
Казалось тогда - навек, казалось, на всю жизнь,
Почему же осенние скрипачи играют давнее скерцо,
А у песни взлететь нет силы, как у подбитой птицы?

Остывают звонкие потоки, плачут трембиты ветров,
А голос грустной песни розносит по свету эхо.
Не вянут в твоих руках мои запоздалые цветы,
Потому что любовь в мире бывает только одна.

Кружит желтая листва, в саду догорает лето,
Мысленно к тебе я лечу...