Я цілий день тебе не бачила. Холодний день, а я вся сталася гаряча, Як зоря, але не сяяла. Була біда, а стала музика. Плела вінок. Ходила в гості. Я не дійшла, здається, зникла на межі Твоїх думок, твоєї вдачі А ти не плач, а ти не плач, Бо я ж не плачу, плачу, плачу, плачу, Плачу, плачу, плачу, не плачу. А ти не можеш знати, як я тебе люблю. Ти лягаєш спати і я не дихаю до ранку, До ранку і аж до світанку сама я, Як без місяця зоря. Ніхто не чув, як я співала, ніхто не чув. Моя душа іще не знала, що ти є, а вже любила І то вона (не я) тобі відкрила. І цілий день все чула пташечка, моя одна. Я так ніколи не співала для людей своїх мінорів. Моя одна... Я цілий день Просила волі, волі, волі, волі, Волі, волі, волі, неволі. А ти не можеш знати, як я тебе люблю. Ти лягаєш спати і я не дихаю до ранку, До ранку і аж до світанку сама я, Сама я, сама я, сама я, сама я, сама я, Сама я, як без місяця зоря.