Забагато нездійсненних надій та прохань, Забагато сліз та невпинних благань. Остогидли приниження та образи, Мій біль та нецензурні фрази
Все хочеться покинути й відпочити, Забути про все й подалі від них втікти, Від проблем і пустого буття, Не думати про сором та каяття.
Адже на світі нічого вічного немає: Одне зруйнувалось - друге на ньому зростає Від чого тоді ми усі біжимо? Думаєм, подвійне життя проживемо.
Все пориваємось чогось досягнути, Але до вершини тяжко дотягнути. Та нас все одно ніщо не зупиняє, Ми прямуємо далі, не знаєм, що нас чекає Попереду.
Відповідайте мені на питання, Коли закінчиться це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде? Відповідайте мені на питання, Коли закінчиться це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде?
Відповідайте мені на питання, Коли закінчиться це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде?
Правда криється в наших серцях, В наших душах та поті лиця. В наших намаганнях, очах, сподіваннях, У серці кожного та розчаруваннях.
Коли ми працюєм задля насолоди, Не бачачи вигоди в цій роботі, Розумієш що? Що нікому не треба те що створюєм ми, Хіба це створюєм для себе?
Чи для людей, які навіть не знають, Для чого живуть - так і вмирають, Але ми побудовані жити і чекати На щастя, кохання й не відповідати На безглузді питання: "Для чого живемо?" Адже немає нездоланних проблем, Нерозв'язаною залишається одна проблема. Як стати людьми по відношенню до таких, Як ти?
Відповідайте мені на питання, Коли закінчится це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде? Відповідайте мені на питання, Коли закінчится це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде?
Відповідайте мені на питання, Коли закінчится це наше змагання? Скільки часу мине, поки люди захочуть Стати людьми чи так буде?
Відповідь дайте мені! Відповідь дайте мені! Відповідь дайте мені! Відповідь дайте, ви дайте!