Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! Затужена та умліває душа моя за подвір'ями Господа. Моє серце та тіло моє линуть до Бога живого. І пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої при жертівниках Твоїх. Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій! Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе. Блаженна людина, що в Тобі має силу свою. Блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, ті що через долину плачу переходять- чинять її джерело. І плач ранній дає благословення. Вони ходять від сили до сили і показуються перед Богом у Сіоні. Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй Боже, яко ввів. Щите наш, поглянь же о Боже, і придивись до обличчя свого помазанця. Ліпший бо день на подвір'ях твоїх, аніж тисяча в іншому місці. Я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого аніж жити в наметах безбожности. Бо сонце- то щит Господь наш! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в немилості ходить. Господи Саваоте! Блажена людина, що на Тебе надіється.